Територія сьогоднішнього Нижнього Земпліну, завдяки своєму вигідному розташуванню і богатству сировинних ресурсів, заселялася з часів палеоліту аж до середньовіччя. У період пізнього бронзового віку, який ознаменував піковий період обробки бронзи ,як цивілізаційного металу, ця область була, ймовірно, північно-східним центром цього ремесла в рамках карпатського басейну. А разом з південним Потісом мала істотну частку  і поза межами карпатських областей.

 

На історію значно вплинула присутність кельтів а пізніше і римський період. Археологічні дослідження підтвердили формування поселень  на цій території також під час переселення слов’янських народів в 6 столітті. Недостаток письмових згадок періоду раннього феодалізму доповнюється археологічними знахідками 9- 11 століть в районі Михайлівського замку, а також знахідкою фундаментів найстарішої архітектури на території нинішньої Костельної площі в Михайлівцях.

 

Згідно з історичними джерелами назва Земплін походить від назви Земплінсько замку ( з оригіналу Zemnen - земляний замок). Земляні замки, збудувані переважно з глини, оточені валами й ровами були типовими спорудами слов'ян, котрі поступово заселили цю територію.

 

Земплін, як самостійна територіальна одиниця, був утворений ще в першій половині 11-го століття. Після закінчення Першої Світової війни згідно Тріанонського  договору територію Земпліна було поділено між  Чехословаччиною та Угорщиною, в наслідок чого частина Земплінського округу розташованого на території Словаччини об'єднався з словацькою частиною Ужанського округу. Такаий зв'язок, однак, проіснував лише до 1923 року, від коли Земплін став частиною Кошицького округу, аж до моменту,  коли у 1928 році округовий устрій в Словаччині був скасований.

 

Під час Другої Світової війни південна частині словацького Земпліна сталася частиною Угорщини, і була приєднана до угорського Земплінського та Ужанського округів. Після закінчення війни довоєнні кордони знову були відновлені і Земплін знову повернувся до складу Чехословаччини. Адміністративним центром Земпліна поперемінно були вже згадуваний Земплінський замок, Болотний Поток, містечко Земплін, Нове Місто під Шятром (угорська Sátoraljaujhely), і, нарешті, місто Міхаловце. Межі Земпліна зазнали не значних змін. Вони були в основному природні і сформовані хребтами Сланске верхи та Вигорлат, а також річками Лаборець, Латориця і Тиса.

 

Завдяки своєму приграничному розташуванню, характерною рисою регіону Земплін завжди були  різноманітність культури й традицій, котрі яскраво підкреслені в різних населених пунктах. Основним джерелом засобів до існування на Земпліні були, передусім, сільське господарство, спрямоване на вирощування більш вимогливих культур, в тому числі винограду в токаїській області. Окрім землеробства та скотарства, населення у гірських районах займалося також рубкою лісу, вівчарством або виробництво деревного вугілля. Земплін був в числі районів з досить мало розвиненим ремісничим виробництвом. Поступово почали зявлятися   ремесла такі як гончарство, коритарство, кошикарство, або  ткацькі, м'ясні, кожушні, чоботні і бондарські цехи. У багатьох містах організовувалися традиційні базари і ярмарки

В даний час земплінський регіон адміністративно розділений на Верхній Земплін, котрий входить до складу Пряшівського самоврядного краю  та Нижній Земплін, з районами, Міхаловце, Собранце і Требішов в свою чергу є частиною Кошицького