Piatok 22.02.2019, meniny oslavuje: , zajtra: , aktuálne počasie: 16/26 počasie
späť na úvodnú stránku search within the site mapa stránok kontakt na správcu stránok
Змінити на УкраїнськийSwitch to English languagePrzełącz na język polski

Заповітна область Вигорлат

Указом Міністерства охорони навколишнього середовища Словацької Республіки, 19 квітня 1999 року території ЗО Вигорлат була оголошена площа 17485.2428 га. Ця територія розташована в районі Собранце, Міхаловце, Гуменне та Сніна. Вигорлат належить до найбільш лісових гір Словаччини з перевагою листяних порід, особливо букових лісів. Нависає над великою Східнословацькою низиною, а найвищі вершини перевищують висоту 1000 метрів.

Область має важливе значення в декількох аспектах: управління водними ресурсами, лісового господарства. Вона є основним джерелом і контролером водопостачання. Його вторинне значення є розвиток туризму з точки зору потреб дозвілля і відпочинку. Збільшення відвідування ЗО Вигорлат впливає близкість Земплінської Шірави, де щороку в літній час розважається багато людей. Відвідувачі можуть використовувати природні стежки , щоб подивитися на Морське Око, Снінський камінь, Снінські ставки, найвищий пік в захищеній зоні – Нежабец (1023м). У цьому заповіднику діє другий рівень захисту.

Вигорлат (1076 м над рівнем моря) найвищий пік вулканічного гірського хребта Вігорлатських пагорбів. На схилах пагорба простягається ЗО Вигорлат. На північній стороні пагорба є військовий округ Валашковце, тому на цей пагорб не веде ніякий офіційний туристичний знак. З вершини хороші умови для дельтапланеризму.

Вигорлатські вершини

Вигорлатські вершини (скорочено і Вигорлат) являє собою гірський масив вулканічного походження, ландшафтної одиниці Вигорлатсько-гутинської області, яка простягається на сході Словаччини. На його території знаходиться ЗО Вигорлат. Вигорлатські вершини на півдні і заході межують з Східнословацькою височиною, на півночі з Буковськими вершинами, Лаборецькою вершиною і Бескидським нагір’ям. Вигорлат різко виходить зі Східнословацької низовини. У той час як периферійна частина Східнословацької низовин досягає 250-300 м над рівнем моря., Пік Вигорлату більше 1000 м над рівнем моря, що робить вертикальний діапазон висот до 800 м.

Молода вулканічна система в Словаччині з’явилася в кінці третини. У Вигорлаті вулканічна активність почалася пізніше, близько 15 мільйонів років, і зв'язується з появою глибинних розломів, які відкрили шлях вулканічному матеріалу. На переломі цієї системи знаходяться всі основні центри вулканічних гір – при Морському Оку, в Порубській та Соколській заплаві, на вершині Вигорлат і на вершині Кийов. Найвищі гори, як Вигорлат, Велика Трестіа, Мотрогон, Шчоб, Вежа та інші, були створені в останній стадії вулканічної діяльності, це близько 9 мільйонів років тому і складаються в основному андезиту.

Вулканічна активність у Вигорлаті розігрувалася переважно на понижених територіях і тільки пізніше весь гірський масив виділявся високо над своїм оточенням. В результаті цього, більшість території не відповідає типовим вулканічним рельєфам, як вулканічні конуси і т.д., але переважують форми ерозії розломів з проявом вулканічних структур. Хоча Вигорлат й належить до наймолодших гірських хребтів, його поверхня сильно зруйнована. Спочатку вищі піки під впливом ерозії і частих обвалів поступово знижувалися. Численні потоки відносили ґрунтоутворюючий матеріал створюючи на основі схилів великі розсипні конуси. Незахищені потоки лави розпадалися на великі кам’яні блоки та кам’яні моря.

Лісове господарство

Пару століть тому Вигорлат покривали природні ліси, в яких види рослин і тварин довго пристосовувалися для спільного життя в певних умовах навколишнього середовища, на яке вони навзаєм впливали та формували з середовищем одне ціле. Такий ліс завжди складався з дерев, був стійкий до несприятливих біотичних і абіотичних впливів навколишнього середовища, мав належні водні ресурси та кліматичні ефекти, був здоровий і зовсім не потребував людський догляд.

В той час як було суспільне виробництво на низькому рівні розвитку, природній ліс забезпечував корінним жителям все, що від нього від нього потребувало суспільне виробництво для господарської діяльності. На додаток до деревини для будівництва та палива, збільшилася потреба деревини для гірничодобувної промисловості, металургії, вироблення скла, тому тиск на природні ліси Вигорлату виростав. Значно проявився в легкодоступних низинних трибунах, де природні ліси були замінені комерційними лісами з оригінальними породами дерев або немісцевими деревами Вигорлату, наприклад ялина.

Досить довго залишились недоторканими природні ліси в важкодоступних вищих частинах гори. Унікальний видобуток для будівництва і палива, спалювання вугілля, в основному деревини із бука, калійне виробництво і подібне не було ще значним втручанням до природньої структури лісових насаджень.
18 і 19 століття характеризується значною відсутністю деревини. Після вичерпання запасів на нижчих рівнях Вигорлату, починається натиск на тоді ще недоступні рівні, особливо після того, як місцеві ліси перейшли у власність родини Сечені-Вандербілт. Створенням лісової залізниці Реметске Гамре – Морське Око, природні ліси по сусідству почали інтенсивно перетворюватися в господарські ліси, де місцеві рослини природнім шляхом відновились, але природні ліси збереглися лише в крайніх ділянках на невеликих поверхнях.

Гірничо-залізна промисловість

Наполеонівські війни на початку 19 століття принесли бум залізничної промисловості. Різке підвищення цін на залізо та залізні вироби було причиною створення нових заводів, металургійних комбінатів та металургійних заводів. Найбільше значення серед новостворених малих чавуноливарних заводів були заводи в Земплінських та Реметських Гамров. Ініціатором створення Земплінських Гамров був Стефан Ролл, яких прийшов із Спіша, для пошуків у Вигорлаті срібла і золота. Результатом пошуку була залізна руда і силікони на північно-західному передгір'ї Снінського каменю. Дослідження в лісі проводив гутман, який показував, де потрібно почати копати тунель. Спочатку викопувались великі ями, а потім зі сторін видобували залізну руду. Пізніше ці ями засипали глиною. Видобуток руди тут зупинився близько 1904 року.

Окрім рудних джерел забезпечує кайнозойський вулканізм в Словаччині і неметалічні матеріали. У Вигорлаті найрізноманітніші і найбільш часто використовувані андезити. На даний момент видобувають з кар’єру Земплінських Гамрох.

Дороги

Роботи в лісі вже в минулості були дуже просторово розсіяні. Ще до Другої світової війни на території гори Вігорлат була доволі рідка мережа лісових доріг. Заготовлена деревина з плантацій доносили з допомогою тяглових тварин, а потім вивозили на возах по знайомих фурманських дорогах. Фурманські дороги були частково асфальтовані вузькі лісові дороги, які не спотворювали природу країни і не вимагали вирубування ширшого перетину лісів. Збільшення попиту на деревину підвищила вимоги й на її перевезення. Старий спосіб транспорту на конях цій вимогі вже не відповідав.

Залізниця

У 1906 році в долині Окні над Реметскімі Гамрамі тодішні власники лісу побудували «залізничку» з дерев’яними рейками. Вози для перевезення деревини тягали коні в упряжках. В 1924 році побудували вузькоколійку з шириною колії 760 мм. Перший маршрут вузькоколійки вів з лісної секції Мур при Вігорлаті через Порубу а Йовшу в Міхайловце. Залізницею транспортували деревину, вугілля і залізні вироби. Залізниця також використовувалася для транспортування місцевої знаті й інтелігенції, які пропонували поїздки в ліси Вігорлату. В 1939 році побудували новий залізничний маршрут, який вів від Морського Ока через Реметске Гамре до Ніжней Рібніце. Порожні вагони на перевезення колод, дошок, так само як і вагон для перевезення працівників лісу вгору тягав паровоз. Пізніше паровоз був замінений тепловозом на приводі. Завантажені вагони, що рухались вниз, використовували власну енергію. Протягом всього маршруту вагони механічно гальмувалися постійними пілотами. На лінії було кілька точок і навантажувальних рамп. Для перевезення в нерівних проміжках часу використовувався лісний візок. Основним драйвером, так званим «машиністом» за маршрутом Реметске Гамре – Морське Око був Антон Куделас.

Fotoalbum k článku

Mapa a body záujmu

Ubytovanie a reštaurácie

  • Hotel
  • Penzión
  • Na súkromí
  • Chata
  • Reštaurácia

  • SLOVENSKO - UKRAJINA: Spolupráca naprieč hranicou

    Slovenská republikaNorway Grants

    Projekt SK-INFO-UA Inovatívne informačné produkty cezhraničnej spolupráce je financovaný z grantu Nórskeho kráľovstva prostredníctvom Nórskeho finančného mechanizmu a spolufinancovaný zo štátneho rozpočtu Slovenskej republiky.

    ERDF - Investícia do Vašej budúcnosti

    regionálny operačný programEurópska únia

    Tento portál vznikol vďaka podpore z Európskeho fondu regionálneho rozvoja v rámci Regionálneho operačného programu

  • O Dolnyzemplin.sk
  • O portáli
  • Kontakt
  • Nájdete nás na facebooku
  • Prispievanie na portál
  • Ako prispievať na portál
  • Ako pridať fotoalbum
  • Ako pridať panorámu
  • Ako pridať video
  • Registrácia záujemcov
  • Registrácia kontaktného miesta
  • Registrácia ubytovacích služieb
  • Registrácia stravovacích služieb
  • Propagačné materiály
  • DVD mesta Michalovce
  • Brožúry a mapy dolný Zemplín
  • Multimediálni sprievodcovia
  • Výsledky projektu SK-INFO-UA
  • Preklik na stránky mesta Michalovce Preklik na stránky portalu Uzhorod Preklik na stránky ZOOCR
    Preklik na stránky slovakia.travelPreklik na stránky Ministerstva dopravy SR border=
  • Dolnyzemplin.sk © 2011-2019 Všetky práva vyhradené.Mesto Michalovce a Singularity, s.r.o.